Алое деревоподібне (алоэ древовидное)
Aloe arboresceris Mill.
Батьківщина алое — Африка. Лікувальні властивості цієї рос лини з давніх-давен відомі єгиптянам, арабам, народам Китаю, Тібету. Вона згадується у працях Діоскорида, Плінія та ін. Добре відоме алое було і древнім народам Європи.
Римляни культивували його у своїх садах. Араби вважали алое символом терпіння, бо листки рослини довго не в'януть. Славетний лікар Ібн-Сіна (Авіценна) цю рослину пропонував для лікування очей, шлунка, інших хвороб.
У X ст. про алое вже згадується в англосаксонських, а в XII — в німецьких посібниках. За твердженням лікаря Бухона (Москва, 1792 р.), його вживали як жовчогінний засіб, при виразках рогівки та ін.
Вічнозелена сукулентна дерев'яниста рослина з родини лілійних (Ьіііасеае), яка на батьківщині досягає 4 м у висоту. Стовбур короткий, вкритий рубцями відмерлих листків. Листки зелені, соковиті, м'ясисті, видовжено-ланцетоподібні, вкриті восковим нальотом, на верхівці стовбура дуже тісно зібрані в розлогу розетку. Верхній бік листка увігнутий, нижній — опуклий; довжина його — близько 60 см, ширина — від 6 до 10 см, товщина — 1—2 см. Край листка рідкозубчастий, з шипами на кінці зубців. З центра розетки виходить висока квіткова стрілка, яка закінчується довгою прямостоячою китицею великих красивих червоних або жовтих квіток.
У дикому стані росте у напівпустелях Африки й Індії. Культивується у Криму.
Алое містить гіркі на смак глікозидні сполуки, органічні кислоти, смоли, дубильні речовини, ефірну олію, вітамін С, каротин тощо.
Сабур (сухий сік алое) — згущена, затверділа маса темно-коричневого кольору із своєрідним запахом і гірким смаком. Містить глікозидну речовину алоїн, що являє собою суміш зв'язаних і вільних антраглікозидів, які розпадаються на емодин і цукор, а також алое-смолу, ефірну олію та інші речовини.
Сабур у великих дозах (0,5—1 г) застосовують як проносне, в дозах 0,05—0,2 г він поліпшує травлення і збуджує апетит. Свіжий сік використовують для приготування сиропу алое з залізом, який є ефективним засобом лікування анемій. Крім того, його призначають при лікуванні гнійних ран у вигляді примочок. У народній медицині свіжий сік застосовують зовнішньо як ранозагоювальний засіб, а також при різних шкірних захворюваннях і наривах; усередину приймають при туберкульозі.
Наукова медицина використовує як сік, так і емульсію алое, яку призначають для запобігання та лікування радіаційних уражень шкіри.
Для вирощування алое необхідний грунт з нейтральною або слабокислою реакцією. Рано навесні ділянку орють (копають) на глибину 20—22 см. За 2—3 тижні перед садінням її переорюють на глибину 12—15 см, культивують і боронують.
Органічні добрива вносять перед першою оранкою з розрахунку 0,3 т/100 м2 . Одночасно дають й мінеральні добрива: фосфорні — 2 кг і калійні — 1 кг/100 м2.
Для розмноження молоді пагони, а також верхівку стебел у серпні—вересні укорінюють в парниках з високородючим грунтом на відстані 20—ЗО см один від одного. Посадку проводять рядками з відстанню між ними 70 см. Догляд за плантацією полягає в розпушенні міжрядь і прополюванні.
Лікарська сировина — листя. Спочатку зрізують нижні і середні найбільш розвинуті листки завдовжки не менше 15 см. Свіжозібрані і упаковані в ящики з отворами для вентиляції листки направляють на завод для переробки.