Лікарські трави

Айва японська (айва японская)
Chaenomeles japonica Lindl.
З давніх-давен на батьківшині (Японія, Китай) широко використовувалася в народній медицині. Останнім часом стала популярною в нашій країні.
Це — декоративна плодова рослина заввишки до 1 м з родини розових (Rosaceae). Росте кущем. Стовбур і гілки тонкі, 1,5—2 см в діаметрі, гілки з колючками. Коренева система в 5—6-річному віці поширюється на глибину до 2 м.

Акація біла (робиния ложноакациевидная)
Robinia pseudoacacia L.
На європейський континент рослина потрапила з Північної Америки. Росте в культурі у чистих і змішаних насадженнях. Найбільші площі її насаджень зосередлені в Лісостепу і Степу. Трапляється в парках, садах, полезахисних і протиерозійних смугах, у захисних насадженнях уздовж доріг, поблизу пасік тощо.

Аконіт міцний (аконит крепкий)
Ac on it urn fir mum Rchb.
З сивої давнини відомі людям отруйні властивості аконітів. В Індії їх використовували для отруєння стріл. Пліній Старший називав аконіти рослинним миш'яком. У стародавній Греції та Римі їх використовували під час виконання смертних вироків. Діоскорид зазначав, що аконіти вживали для отруєння вовків, пантер та інших диких звірів.

Алое деревоподібне (алоэ древовидное)
Aloe arboresceris Mill.
Батьківщина алое — Африка. Лікувальні властивості цієї рос лини з давніх-давен відомі єгиптянам, арабам, народам Китаю, Тібету. Вона згадується у працях Діоскорида, Плінія та ін. Добре відоме алое було і древнім народам Європи.

Алтея лікарська (алтей лекарственный)
Althaea officinalis L.
Згадується в працях стародавніх лікарів. На початку IX ст. Карл Великий видав наказ про вирощування лікарських рослин, у тому числі й алтеї.
Східні слов'яни при легеневих захворюваннях використовували різні лікарські рослини (малина, липа, чебрець, солодка), але найбільш популярною, за свідченням багатьох джерел, була алтея лікарська.

Амі велика (амми большая)
Серед населення південних країн частіше, ніж у північних, можна зустріти людей з білими плямами на обличчі. Якщо ці плями поширені і на волосистій частині голови, то волосся в цьому місці також; стає білим. Це тяжке захворювання називається вітіліго, песь, або лейкодермія. Причина його невідома. Донедавна вважалось, що в більшості випадків лікування лейкодермії безрезультатне. Для лікування цього захворювання в народній медицині Єгипту ще в XIII ст. з успіхом застосовували амі велику.

Аніс звичайний (анис обыкновенный)
Ariisum vulgare Gaertn. (Pimpiriella ariisum L.)
Як лікарська і пряно-ароматична рослина використовувалась ще у стародавньому Єгипті і Римі. Про лікувальні властивості рослини згадують Гіппократ та Піфагор. В Центральну Європу вона потрапила з Риму. В середині XVI ст. у Німеччині аніс додавали до виробів з борошна. До нас його було завезено в 30-х роках XIX ст.
Культивується кілька тисяч років, у тому числі на Північному Кавказі та в Україні.

Аралія маньчжурська (аралия маньчжурская)
Аг alia mandschurica Rupr. et Maxim (A. et at a (Mig) Seem.)
На батьківщині (Приморський і Хабаровський краї, Корея і Північний Китай) з давніх-давен відома як женьшенеподібний засіб.
Це — невелике струнке деревце з родини аралієвих (Araliaceae) заввишки 5 м, що нагадує пальму. Корені циліндричні, довгі.

Арніка гірська (арника горная)
Arnica montana L,
Серед горян Українських Карпат з покоління в покоління мандрують різні легенди про цілющу силу цієї рослини. В одній з них розповідається, що князь Данило Галицький вилікувався арнікою від легеневого захворювання.
У той же приблизно період добре знали арніку як лікувальний засіб і в різних країнах Західної Європи. Входила в усі фармакопеї.

Бадан товстолистий (бадан толстолистный)
Bergenia crassifolia (L.) FrLtsch.
Давно відома як технічна, фарбувальна, лікарська і декоративна рослина. На Алтаї був поширений ще в середині XIX ст. Перші спроби використати бадан як дубитель були зроблені в Забайкаллі у період першої світової війни. Систематичне вивчення цієї рослини почалося в 20-і роки XX ст.