Бузина чорна (бузина чорная)
→ А - ДБузина чорна (бузина чорная)
Sambucus nigra L.
З історії дізнаємося, що батько наукової медицини Гіппократ виділяв бузину за сечогінну дію, рекомендував відвар з її коренів для лікування набряків.
У середні віки бузину вважали священним деревом. Вірили, що її плоди дарують довголіття.
Бузина чорна — гіллястий кущ або невелике дерево (5—5,5 м заввишки) з світло-бурою тріщинуватою корою з родини жимолостевих (Саргііоііасеае). Пагони буруваті, всіяні коричневими сочевичками, всередині містять широку, білу, м'яку серцевину. Листки 3 — 5 см завдовжки, супротивні, непарноперисті. Листочки яйцеподібні або яйцеподібнодовгасті, гостропилчасті з косо витягнутою вершиною, по жилках опушені. При розтиранні відчувається неприємний запах. Квітки дрібні, жовтувато-білі, зібрані в щитоподібні волоті з п'ятьма головними гілочками. Віночок п'ятипелюстковий (до 5 мм у діаметрі), тичинок 4—5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід — тринасінна кістянка, чорно-ліловий.
Росте в листяних і змішаних лісах, заростях чагарників, на лісових порубах, узбіччі лісових доріг, узліссях, у старих парках, садах, біля жител. Цвіте у червні—липні.
У квітках бузини містяться: вітамін С (до 82 мг%), глікозид самбунігрин, який розпадається на синильну кислоту, бензальдегід і глюкозу, а також рутин, ефірна олія (до 32 %), холін, хлорогенова, кавова, валеріанова, яблучна і оцтова кислоти. Плоди містять до 50 мг% аскорбінової кислоти, каротин, дубильні речовини, карбонові та амінокислоти.
У недозрілих ягодах виявлено самбунігрин, у насінні — жирну олію, в листі — самбунігрин (0,11 %), ефірну олію, гексеновий і глікогеновий альдегіди, в старих листках — аскорбінову кислоту (до 280 мг%) і каротин (0,014 %), у корі гілок — ефірну олію, холін, ситостерин.
Суцвіття визнано лікарською сировиною в 22 країнах світу. їх використовують у гомеопатії, в індійській медицині.
Квіти мають потогінну, сечогінну, в'яжучу і слабку дезинфікуючу дію. Водний настій з них застосовують при простуді, а також при хворобах печінки як жовчогінний засіб. Зовнішньо — для полоскання при запальних захворюваннях порожнини Рота і горла, для компресів і припарок.
Ягоди використовують для забарвлення виноградного вина і надання йому мускатного смаку, відвар плодів — для фарбування шовкових тканин в оливковий колір.
У Деяких сільських місцевостях бузину спеціально висаджували навколо комор із збіжжям, бо вважали, що миші й щури не терплять запаху цієї рослини. Для захисту сіна від мишей у нього Клали гілки бузини.
Бузина дуже легко розмножується стратифікованим насінням і вегетативно (пагонами та поділом куща). Вона не вибаглива до грунту, швидко росте, на другий рік життя плодоносить.
Квітки збирають у період їх повного розвитку, приблизно на початку червня. Зрізують усе суцвіття. Сушать на повітрі, після чого перетирають руками, відділяючи від щитків. Плоди збирають у фазі повної стиглості — в серпні—вересні. Сушать на печах або в добре провітрюваних приміщеннях.
Sambucus nigra L.
З історії дізнаємося, що батько наукової медицини Гіппократ виділяв бузину за сечогінну дію, рекомендував відвар з її коренів для лікування набряків.
У середні віки бузину вважали священним деревом. Вірили, що її плоди дарують довголіття.
Бузина чорна — гіллястий кущ або невелике дерево (5—5,5 м заввишки) з світло-бурою тріщинуватою корою з родини жимолостевих (Саргііоііасеае). Пагони буруваті, всіяні коричневими сочевичками, всередині містять широку, білу, м'яку серцевину. Листки 3 — 5 см завдовжки, супротивні, непарноперисті. Листочки яйцеподібні або яйцеподібнодовгасті, гостропилчасті з косо витягнутою вершиною, по жилках опушені. При розтиранні відчувається неприємний запах. Квітки дрібні, жовтувато-білі, зібрані в щитоподібні волоті з п'ятьма головними гілочками. Віночок п'ятипелюстковий (до 5 мм у діаметрі), тичинок 4—5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід — тринасінна кістянка, чорно-ліловий.
Росте в листяних і змішаних лісах, заростях чагарників, на лісових порубах, узбіччі лісових доріг, узліссях, у старих парках, садах, біля жител. Цвіте у червні—липні.
У квітках бузини містяться: вітамін С (до 82 мг%), глікозид самбунігрин, який розпадається на синильну кислоту, бензальдегід і глюкозу, а також рутин, ефірна олія (до 32 %), холін, хлорогенова, кавова, валеріанова, яблучна і оцтова кислоти. Плоди містять до 50 мг% аскорбінової кислоти, каротин, дубильні речовини, карбонові та амінокислоти.
У недозрілих ягодах виявлено самбунігрин, у насінні — жирну олію, в листі — самбунігрин (0,11 %), ефірну олію, гексеновий і глікогеновий альдегіди, в старих листках — аскорбінову кислоту (до 280 мг%) і каротин (0,014 %), у корі гілок — ефірну олію, холін, ситостерин.
Суцвіття визнано лікарською сировиною в 22 країнах світу. їх використовують у гомеопатії, в індійській медицині.
Квіти мають потогінну, сечогінну, в'яжучу і слабку дезинфікуючу дію. Водний настій з них застосовують при простуді, а також при хворобах печінки як жовчогінний засіб. Зовнішньо — для полоскання при запальних захворюваннях порожнини Рота і горла, для компресів і припарок.
Ягоди використовують для забарвлення виноградного вина і надання йому мускатного смаку, відвар плодів — для фарбування шовкових тканин в оливковий колір.
У Деяких сільських місцевостях бузину спеціально висаджували навколо комор із збіжжям, бо вважали, що миші й щури не терплять запаху цієї рослини. Для захисту сіна від мишей у нього Клали гілки бузини.
Бузина дуже легко розмножується стратифікованим насінням і вегетативно (пагонами та поділом куща). Вона не вибаглива до грунту, швидко росте, на другий рік життя плодоносить.
Квітки збирають у період їх повного розвитку, приблизно на початку червня. Зрізують усе суцвіття. Сушать на повітрі, після чого перетирають руками, відділяючи від щитків. Плоди збирають у фазі повної стиглості — в серпні—вересні. Сушать на печах або в добре провітрюваних приміщеннях.
Надеемся, вам понравилась статья
Бузина чорна (бузина чорная)
zek24
корен, бузину, плоди, батько, сечог, мося, стор, Бузина, бузину, медицини, священним
Новость опубликована 21-08-2010, 21:51, её прочитали 3011 раз.
Похожие публикации:




