Цикорій дикий (цикорий дикий)
Cichorium intybus L.
Завдяки їстівним, лікувальним та іншим властивостям цикорій культивують у країнах Середземномор'я, в Англії, Індії та Японії. Широко використовували в нас як у медицині, так і в харчовій промисловості.
Це — багаторічна трав'яниста рослина заввишки 30—140 см з родини складноцвітих [Asteraceae (Compositae)]. Кореневище товсте, веретеноподібне, із галузистим стеблом з розчепіреними гілками. Прикореневі листки виїмчастоперистороздільні, стеблові — ланцетні, гострозубчасті, стеблообгортні, верхівкові — цілокраї. Кошики сидячі. Квітки блакитні, рідше білі. Цвіте у червні—вересні. Росте як бур'ян по краях доріг, біля канав, на межах, по схилах, на сухих пасовищах.
Корінь цикорію багатий на інулін та гіркий глікозид інтибін — безбарвну желатиноподібну масу, в'яжучі і білкові речовини, пектин, цукор, смолу. Квітки містять глікозид цикоріїн. У листках та насінні виявлено протокатехіновий альдегід та алкалоїди. У молочному соку рослини є гірка речовина лактуцин, лактукопірин і тараксастерол.
Широко використовується цикорій народною медициною: всередину — при хворобах шлунково-кишкового тракту, цирозах печінки, пухлинах селезінки; зовнішньо — при лікуванні екземи. Препарати з нього підвищують сечовиділення, регулюють обмін речовин, заспокійливо впливають на нервову систему.
М'ясисті корені рослини здавна застосовують як сурогат кави (інулін при розкладі утворює оксиметилфурфурол, аромат якого нагадує жарену каву). З них добувають дуже цінний сироп для кондитерського і консервного виробництва, він є сировиною для виготовлення спирту.
Подекуди листя рослини вживають як салат.
Розмножується насінням і вегетативно (коренями). Насіння висівають у підготовлений грунт на глибину 1—2 см восени або після стратифікації навесні. Ширина міжрядь — 30—40 см. Догляд за культурою полягає в розпушенні грунту та видаленні бур'янів. У кінці першого року життя рослина утворює розетку листків. Дво- і багаторічні рослини починають вегетувати у квітні. Цвіте з липня по жовтень.
Плоди починають достигати у серпні. Урожайність культурних форм — 2 ц /100 м . Листки і квіти заготовляють під час цвітіння» корені — восени або навесні до початку сокоруху.
Здавна застосовують листя цикорію в їжу у вигляді салатів, як окремо, так і в поєднанні з іншою зеленню.
Відома ця рослина як харчова і лікарська. Цикорій містить, особливо в корінні, гірку речовину інтибін, фруктозу, левульозу, холін і значну кількість інуліну (до 20%)
Корінь цикорію підвищує апетит, поліпшує травлення їжі и обмін речовин, діє жовчогінно, проносно й сечогінно. З'ясовано, що при застосуванні його дещо знижується вміст цукру в крові.
У медичній практиці корінь цикорію застосовується при хронічних хворобах печінки й жовчного міхура, нирок і шлунково-кишкового тракту, у комплексному лікуванні цукрового діабету.