Чебрець звичайний (тимьян обыкновенный)
Thymus serpyllum L.
Дуже популярний був чебрець у слов'ян. Наші предки кидали пучки цієї трави в багаття при жертвоприношеннях, коли пахучий дим — фіміам — піднімався до неба. Це сприймалося як підтвердження, що жертва прийнята.
Чебрець віддавна відомий як чудовий медонос. Цей факт помітили ще стародавні греки. Гора Хіметос славилася медом, який бджоли збирали з чебрецю, що ріс на ній. У середні віки зображення гілок чебрецю, навколо яких в'ються бджоли, було улюбленою прикрасою рицарського обладунку.
З сивої давнини чебрець відомий як лікувальний засіб. Його ще до нашої ери використовували при запамороченнях.
Чебрець звичайний — дрібний півкущ 5—15 см заввишки з родини губоцвітих [Lamiaceae (Labiatae)]. Стовбур дерев'янистий, від нього подекуди відходять вертикальні трав'янисті квітконосні і безстеблі пагони. Листки черешкові, еліптичні, темно-бурі. Цвіте з червня по вересень. Має сильний запах.
Лікарською сировиною є надземна частина.
Містить ефірну олію (0,8—1,2 %), до складу якої входять тимол, карвакрол, цимол, терпінен, терпінеол, борнеол і цингіберен, а також дубильні речовини, гіркоти, камедь, флавоноїди, урсолову і олеїнову кислоти.
У науковій медицині використовують як відхаркувальний засіб. Входить до складу препарату пертусин.
У народній медицині здавна призначають усередину при грудних захворюваннях, хронічному гастриті, безсонні, хворобах печінки, недокрів'ї, порушеннях обміну речовин, зовнішньо — для примочок, загоювання ран та опіків.
Ефірну олію застосовують у парфумернокосметичній промисловості та миловарінні. Вона або тимол входять до складу кращих зубних паст і еліксирів, які мають сильно виражену бактерицидну дію, завдяки чому зуби не псуються. Крім того, олія надає консервам аромату.
У побуті чебрець вживають як прянощі для м'ясних страв і при солінні огірків.
Дуже декоративна рослина, придатна для декорування сухих сонячних місць і закріплення крутосхилів.
Теплолюбна рослина. Розмножується насінням, яке для проростання потребує підвищеної вологості грунту. У достиглому віці вологі грунти переносить погано. Сходи ростуть повільно, особливо при нестачі тепла. Затінення затримує розвиток Чебрець звичайний і знижує вміст ефірної олії в сировині.

Кращим попередником для культивування чебрецю є чистий пар. Ділянку орють на глибину 27—30 см з одночасним боронуванням. Восени (в жовтні) зораний грунт культивують. Рано навесні його боронують у двох напрямках і перед сівбою знову повторюють обробіток.
Для збільшення врожайності вносять органічні добрива з розрахунку 400—600 кг/100 м2. Сіють чебрець на глибину 1 см ранньою весною сухим насінням рядковим способом з міжряддями 40—45 см. Норма висіву при 100 % - ній схожості — 60— 70 г/100 м2.
У перший рік життя рослина утворює стебло заввишки до 20 см. На другий рік цвіте і плодоносить.
Догляд за посівами полягає в боротьбі з бур'янами, шаруванні та розпушенні грунту.
Траву заготовляють під час цвітіння (травень—червень), зрізуючи її ножами або серпами. Сушать просто неба або на горищах під залізним дахом чи під навісами з доброю вентиляцією, розстеливши тонким шаром на мішковині. Часто перемішують. Потім обмолочують і відокремлюють грубі стебла на решетах або віялах.