Чорнокорінь лікарський (чернокорень лекарственный)
Cynoglossum officinale L.
Давно помічено, що там, де росте чорнокорінь, не зустрічаються гризуни. Тому цю рослину насамперед використовували для боротьби з мишами і щурами, які не переносять запаху свіжого кореня.
Чорнокорінь — дворічна рослина 40—100 см заввишки з родини шорстколистих (Boraginaceae). Корінь стрижневий, вертикальний, малогіллястий, на вершку потовщений, буро-червоний. Стебла борозенчасті, з верхньої частини сильногіллясті, сіруваті, м'яковолосисті. Листки притиснуто-пухнасті, сизуваті, довгастоланцетні, гострі, поступово переходять у черешки, разом з якими досягають 15—20 см у довжину. Стеблові листки доверху поступово зменшуються, ланцетні, гострі. Квітки у верхівкових завійках, складених негустим волотеподібним суцвіттям. Чашечка п'ятироздільна. Віночок лійкоподібно-колосоподібний, з короткою трубочкою і п'ятилопатевим відгином, у зіві з п'ятьма товстуватими лусочками, брудно-темно-червоний. Плід складається з чотирьох горішків. Цвіте у травні—червні.
Росте як бур'ян на полях, пустирях, залізничних насипах, трапляється вздовж доріг.
У народній медицині використовують корені і листя. В коренях містяться алкалоїди циноглосин, циноглосеїн, консолідин, геліосцеїн. Деякі з них мають курареподібну дію. Крім того, в рослині є гіркота циноглосеїдин, вітамін С, органічні кислоти, мікроелементи та інші сполуки.
Застосовують як заспокійливе при болях, судорогах, кашлі, як пом'якшувальний засіб; у вигляді примочок — при фурункульозі, опіках, укусах гадюк та собак. Використовують у гомеопатії.
Розмножують насінням. У підготовлений грунт насіння висівають на глибину 1,5—2 см з міжряддям 85—40 см. Догляд за посівами полягає у зволоженні та розпушенні грунту, видаленні бур'янів.
Сівбу проводять навесні. Сходи з'являються через 20—25 днів. У перший рік рослина утворює розетку з 10—20 листків. Дворічні
рослини цвітуть і плодоносять.
Корені збирають восени або навесні до початку сокоруху, листки — під час цвітіння в травні—червні.