Яловець звичайний (можжевельник обыкновенный)
Juniperus communis L.
Ще в сиву давнину помічено, що місця, де росте особливо багато ялівцю, інтенсивно відвідують виснажені і хворі тварини. Мабуть не випадково в Північній Америці індійці для лікування туберкульозу шкіри, кісток і суглобів поміщали хворих у зарості цієї рослини, де повітря насичене цілющими фітонцидами.
Не лише фітонциди, а й шишкоягоди, шпильки, кора ялівцю мають лікувальні властивості. Публій Вергілій Марон писав, що під час найстрашніших епідемій і холери житла слід обкурювати гілками ялівцю. 1 в наш час він високо ціниться як лікарська і харчова рослина.
Це — вічнозелений кущ або невелике дерево (4—6 м заввишки) з родини кипарисових. Стовбур прямий, крона конусо- або яйцеподібна, кора сірувато-бура. Молоді пагони червонувато-бурі, на них кільчасторозміщені по три колючі
кілюваті хвоїнки 8—20 мм завдовжки. Зверху вони білуваті, з восковим нальотом, знизу — блискучі, зелені. Зберігаються на гілках протягом чотирьох років.
Рослини дводомні, рідше однодомні. Чоловічі органи спороношення мають вигляд жовтих колосків, які несуть щитоподібні луски з 3—7 пиляками. Жіночі органи подібні до зелених бруньок. Після запліднення утворюється шишкоягода, яка через рік стає чорною з восковим нальотом. Насінини довгасті, з твердою оболонкою. Росте в підліску на узліссі та лісових галявинах, а також на пасовищах. Трапляється в Карпатах, на Поліссі, зрідка в Лісостепу.
Шишкоягоди ялівцю містять до 2 % ефірної олії, цукор (до 40 %), смоли (близько 0,5 %), фарбувальні речовини (до 8 %). Настойку шишкоягід призначають як сечогінний засіб при водянці, запаленні сечового міхура, відвар — також як сечогінне і для поліпшення апетиту.
Ялівцева олія має яскраво виражену бактерицидну дію. В кінці XIX ст. її використовували для стерилізації кетгуту — ниток, якими зашивають рани при хірургічному втручанні. Є повідомлення про лікування ефірною олією ялівцю хвороб шкіри, в тому числі й пухлин. У народній медицині, крім того, корені вживають при бронхітах, нирковокам'яній хворобі, набряках.
У гомеопатії ефірна олія входить до складу есенцій.
Шишкоягоди завдяки наявності ароматичних сполук застосовують для технічної переробки. Ціняться вони при виробництві алкогольних напоїв та кондитерських виробів.
У стовбурах і старих гілках утворюється смола, яка виступає з тріщин у вигляді крапель. З неї одержують сандарон, який є
сировиною для виготовлення високоякісного прозорого білого лаку. Вироби з дерева, покриті цим лаком, набувають особливої краси та привабливості.
Ароматну деревину і гілки ялівцю застосовують для дезінфекції тари, приміщень, хвою і шишки — для ароматизації ванн, деревину, хвою, шишкоягоди — для копчення м'ясних продуктів особливо високої якості.
Яловець звичайний добре піддається (шляхом обрізування) формуванню крони. Він має декоративні форми — пірамідальну, плакучу, кулясту. Рекомендується для створення невеликих груп, поодиноких насаджень, живоплоту. Розмножують вегетативно і насінням.
Шишкоягоди заготовляють восени, струшуючи їх на розстелений під кущами брезент. Ні в якому разі не можна рубати гілки.
Сушать шишкоягоди під залізним дахом на горищах, розстеливши тонким шаром. При сушінні в печах або сушарках сировина втрачає свої властивості.