Елеутерокок колючий (элеутерококк колючий)
Eleutherococcus senticosus Maxim.
На Далекому Сході значно поширений елеутерокок колючий. Слава про нього дійшла до західної півкулі, де діловиті американці називають його тепер сибірським женьшенем. На гілках елеутерококу дуже багато шипів. Звідси і назви: чортів кущ, їжакове дерево, дикий перець.
Це — красивий, але дуже колючий кущ з родини аралієвих заввишки 2—3 м (рідше 5—6 м) з кількома стеблами. Коренева система розміщена горизонтально, переважно у верхній частині грунту. Кора стебел світло-бура, на молодих пагонах жовтувато-бура. Листки п’яти пальчасті, складні, опушені, довго черешкові, з двояко зубчастими краями. Квітки дрібні, на довгих квітконіжках, зібрані в куликоподібні зонтики, одно- і двостатеві. Плоди чорні ягодоподібні. Насіння сплюснуте з боків, нагадує місяць. Цвіте в липні—серпні, плоди дозрівають у вересні.
У природних умовах росте в кедрово-широколистяних, в темнохвойних лісах, в основному в районах Приморського і Хабаровського країв.
Елеутерокок містить глікозидну фракцію, алкалоїди, ефірну олію, глюкозу, сахарозу, суміш барвників, натрій (2,4 мг%) кальцій (12—16 мг%), калій (179 мг%) і загальний фосфор (27 мг% ). Препарати елеутерококу стимулюють фізичну і розумову
працездатність, збуджують центральну нервову систему? підвищують рухову активність, знижують вміст цукру в крові І артеріальний тиск, підсилюють гостроту зору, поліпшують слух» регулюють основний обмін, нормалізують сон. Загальний стан організму поліпшується, підвищується опірність його негативний факторам навколишнього середовища (перегрівання, переохолодження, простудні захворювання, кисневе голодування тощо).
Розмножують насінням і вегетативно (відсадками, живцями, поділом куща) о
У перекопану на глибину 22—25 см ділянку висівають насіння з міжряддями 60—80 см. Протягом двох років ведуть догляд (прополюють, розпушують, поливають) і в кінці вегетації висаджують рослини на постійне місце.
Заготовляють корені восени (вересень—жовтень) або навесні (квітень—травень), листя — під час цвітіння. Корені викопують, очищають від землі і миють у холодній воді. Сушать на горищі або при температурі 70—80°С. Після сушіння корені подрібнюють на шматки завдовжки 50 см.