Копитняк європейський (копытень европейский)
Це — рослина з тисячолітньою, історією. Народна медицина з давніх-давен використовує її як лікувальний засіб, зокрема від алкоголізму.
Багаторічна трав'яниста рослина (5—10 см заввишки) з родини хвилівникових. Кореневище повзуче, розгалужене, з трьома лускоподібними низовими листками. Стебло коротке, лежаче, звичайно з двома, рідше з трьома прикореневими довгочерешковими листками. Листки ниркоподібні, дещо шкірясті, зверху блискучі, короткоопушені, цілокраї. Пластинка листка темно-зелена, зісподу світліша. Взимку забарвлення листків не змінюється. Квітки поодинокі, розташовані між листками біля поверхні грунту на коротких пониклих квітконіжках. Плід — шестигнізда коробочка. При розтиранні вся рослина має запах перцю.
Росте майже по всій Україні, крім Криму, у листяних, рідше змішаних лісах. Цвіте у березні—травні.
У кореневищі, коренях і траві міститься близько 1 % ефірної олії, до складу якої входять алкалоїди азарон (отруйна речовина) і діазарон, а також азариловий альдегід, пінен, евгенол, метилевгенол, борнілацетат, дубильні речовини, слиз, органічні кислоти тощо.
Дуже популярний у народній медицині. Його застосовують як блювотне, сечогінне, при жовтяниці, малярії, гастриті і шкірних захворюваннях, зокрема екземі. Свіжі листки прикладають при болях голови, до гнійних ран, а корінь використовують як нюхальний засіб при нежиті, глухоті, паралічі язика.
У науковій медицині застосовують кореневище з коренями і листки. Водний настій свіжих листків входить до складу препарату акофіту, яким лікують радикуліт та інші невралгічні захворювання. У гомеопатії свіжий сік рослини призначають при алкоголізмі та істерії.
У ветеринарній практиці настій вживають проти застарілих лишаїв, злоякісних виразок у коней, а також: як протиглисний та потогінний засіб. Ефірна олія, яка містить евгенол, використовується в зуболікарняній практиці та парфумерії.
Копитняк можна розмножувати поділом куща. Вирощують у садах і парках як декоративну рослину, особливо в затінені місцях, де інші рослини не ростуть.
Кореневище з коренями заготовляють восени або рано навесні, а листки — під час цвітіння. Викопані корені промивають у холодній воді і сушать у затінку або в сушарках при температурі 50°С. Листки сушать у затінених, добре провітрюваних приміщеннях.