Лаванда колоскова (лаванда колосковая)
Lavandula spica L.
Стародавні греки і римляни використовували її не тільки як ароматичну рослину, а й як лікарську. Оцінили лаванду і народи Європи (французи, італійці, іспанці), які почали культивувати її ще в XVI ст. В Росії вирощують з другої половини XIX ст.
Лаванда колоскова — півкущ з родини губоцвітих [Lamiaceae (Labiatae)] заввишки до 75 см, з вузькими сіро-зеленими листками та красивими синіми квітами.
Хоча рослина належить до вічнозелених, вона має період спокою. В цей час частина листочків обпадає, їх пластичні речовини повністю переходять у кореневу систему (один раз за два вегетаційних періоди).
Світлолюбна рослина, в затінку росте і розвивається повільніше, Цвіте на другий рік після садіння.
Ціниться лавандова олія, яка складається із ліналілацетату, ліналілпропіонату, вільного ліналіолу тощо. Застосовується при виготовленні одеколонів, мила та інших парфюмерно-косметичних виробів, а також у керамічному і лакофарбовому виробництві.
У медичній практиці у вигляді мазі і спиртового розчину використовується як антисептик. У побуті сухі квіти лаванди застосовуються для ароматизації ванн та запобігання поїданню міллю.
Лаванда — добрий медонос. Цвіте з червня по серпень, даючи багато нектару. Мед має ніжний, приємний аромат і високі якості. Це також своєрідна декоративна рослина, яку можна використовувати для створення бордюрів, груп і в поодиноких насадженнях
Розмножують, як правило, вегетативно (живцями 1 відсадками). Живцювання проводять у вересні або рано навесні. Молоді рослини з живців один-два роки вирощують у розсаднику На постійне місце висаджують у вересні—жовтні або навесні; Догляд за плантацією полягає в розпушенні міжрядь, знищені бур'янів та підживленні. Щороку восени грунт глибоко розпушують і вносять добрива (0,3 т гною на 100 м ).
Найкраще лаванда росте на освітлених південних схилах 3 високородючими і багатими на кальцій грунтами. Не виносить грунтів важкого механічного складу з підвищеною кислотністю»
Промислове використання триває кілька років. Рослина оцвітає на другий рік після садіння і при належному догляді дає Задовільний урожай. Повноцінний урожай (20—30 кг/100 м )
одержують на 3—5-й рік.
Заготовляють суцвіття через 1—1,5 тижня після початку цвітіння. їх зрізають, вкладають у кошики і відправляють на завод для переробки. Для власних потреб сушать на горищах, у затінених місцях, без доступу сонячних променів.