Лопух справжній (лопух большой)
Arctium lappa L.
До початку XIX ст. лопух не був відомий у Західній Європі. Його занесла сюди російська кіннота після розгрому армії Наполеона. Тепер ця рослина у Франції росте як бур'ян.
У Японії лопух вважають городньою овочевою рослиною і культивують під назвою "гобо". Підсмажені корені додають до кави замість цикорію.
Лопух справжній — дворічна трав'яниста рослина з родини складноцвітих [Asteraceae (Compositae)], до 1,5—2 м заввишки, із стрижневим м'ясистим розгалуженим (до 60 см завдовжки) коренем. Стебло прямостояче, ребристе, червонувате, шерстисте. Листки з черешками, великі, широкосерцевидно-яйцеподібні, здебільшого цілокраї, рідше виїмчасто-зубчасті, зверху зелені, шерстисті, зісподу сіроповстисті. Верхні листки яйцеподібні, загострені, здебільшого із заокругленою основою. Квітки зібрані в кошики, розташовані щитком. Обгортка черепитчаста, складається з шипуватих, загострених на верхівці гачкуватих листочків. Квітки в кошику двостатеві, з трубчастим на верхівці п'ятизубчастим пурпуровим віночком. Сім'янка з чубком з коротких зазублених щетинок. Цвіте з червня до середини серпня. Плоди достигають у серпні—вересні.
Росте як бур'ян. Зустрічається на смітниках, біля жител і доріг, у лісах, на полях поодиноко і групами.
У коренях лопуха справжнього містяться полісахарид інулін (в сухих коренях — 37—45 %), протеїни (близько 12 %), ефірна олія (до 0,17 %), пальмітинова і стеаринова кислоти, ситостерин та стигмастерин; у насінні — глікозид арктин, а в листках — дубильні речовини, слиз та ефірна олія.
У народній медицині корені лопуха використовують як сечо- і потогінний засіб, а також при подагрі, цукровому діабеті, каменях у нирках і печінці, захворюваннях шкіри (екземи, вугри, лишаї), золотусі, виразці шлунка.
Настій коренів на оливковій олії відомий під назвою "реп'яхова олія" як засіб, що запобігає випаданню і сприяє росту волосся на голові.
Добре розмножується насінням, яке висівають восени або навесні на ділянках, не придатних для вирощування інших рослий« Догляду не потребує.
Заготовляють корені рослин першого року життя восени (вересень—жовтень), а другого року — рано навесні, на початку відростання (квітень). їх викопують лопатами, очищають від землі» обрізують надземну частину і тонкі корені та відразу промивають у холодній воді. Потім відбивають товсті корені, звільняють їх від кори і сушать надворі або на горищах під залізним дахом чи під навісами з доброю вентиляцією, розклавши тонким шаром на папері або мішковині.
В Україні зростає кілька його видів, частіше інших здибаєте лопух великий (Arctium lappa L.) і павутинистий (A. tomentosum Mill.). Повідомлення про те, що це лікарська рослина, нікого не дивує, та не багатьом відомо, що той же лопух можна вживати в їжу. Саме для цього його на значних площах вирощують у Франції, Бельгії, США, Китаї та Японії. Молоді однорічні корені лопуха у смаженому вигляді —смачні і корисні ласощі. Але і у свіжому вигляді вони цілком придатні до вжитку, замінюючи петрушку, моркву і пастернак. Отож, бачте як!
З медичної точки зору корінь лопуха, як свідчать досвідчені давні лікарі, корисний як сечогінний і потогінний засіб, здавна застосовувався і при подагрі та ревматизмі. Настій коренів лопуха на мигдалевій олії чи вершковому маслі сприяє зміцненню та росту волосся.
А ще б сказати: що достатньо на підбиті на великому переході підошви ніг, які щемлять, варто прикласти листки лопуха — і вщухне втома і щем —і ноги ... стануть працьовиті!