Любисток лікарський (любисток аптечный)
Levisticum officinale L.
У всіх слов'ян дуже популярна рослина. В Україні оспівана в чудових народних піснях, як калина і явір, горобина і береза в російських піснях і народному епосі. Любисток високо цінив давньогрецький лікар Діоскорид, який вважав його цінною лікарською рослиною.
Батьківщина цієї рослини — Персія. Дуже популярна вона була в Стародавній Греції і Римі, де монахи сприяли її поширенню в культурі. У XII ст. росла в містах ряду держав Європи. В Східній Європі, у тому числі й в Україні, із середньовіччя і до сьогодення любисток знає майже кожна господиня«.
Крім лікарського і пряно-ароматичного застосування, любисток використовують як косметичний засіб, що запобігає випаданню і сприяє росту волосся»
Багаторічна трав'яниста рослина з родини зонтичних (Аріасеае). Стебло пряме, циліндричне, з сивою поволокою» дудчасте, вгорі розгалужене, заввишки до 2 м. Листки блискучі, перисторозсічені, з великими обернено-яйцеподібними або округло-ромбічними, на верхівці надрізано-зубчастими сегментами. При дотику до листка відчувається своєрідна прохолода, що зумовлено наявністю ефірної олії.
Квітки дрібні, ясно-жовті, зібрані в чималі складні зонтики» Цвіте в червні—серпні. Вся рослина має специфічний запах» що нагадує запах селери, завдяки якому любисток використовують як прянощі.
З лікувальною метою використовують корінь, траву і насіння, Корінь містить ефірну олію (0,6—1 %), лецитин (0,9 %), смоли, різні цукри, крохмаль, яблучну та ангелікову кислоти, ферменти» В ефірній олії виявлено фталід (70 %), масляну кислоту, карвакрол, кумарин, сесквітерпени.
Кореневище в гомеопатичній практиці застосовують як сечогінне, в народній медицині — як сечогінний, відхаркувальний болезаспокійливий засіб. У вигляді водного настою корінь вживають при захворюваннях нирок і сечового міхура, шлунково-кишкового тракту, при недокрів'ї. Зовнішньо — для миття голови при випаданні волосся.
Розмножується вегетативно (поділом коренів) і насінням. Осіннє висівають навесні з міжряддями 35—40 см; сходи з'являються на 20—30-й день (гіри осінній сівбі — у квітні), В перший рік життя рослина утворює розетку з листків. Починаючи з другого року регулярно цвіте (в червні) і плодоносить (в серпні). У перший рік посіви обов'язково прополюють, грунт розпушують Аналогічні роботи виконують і в наступні роки.
При вегетативному розмноженні корені також висаджують 3 міжряддями 35—40 см. Спочатку грунт поливають. Після укорінення рослин міжряддя прополюють і розпушують. Вирощують любисток у садах і на городах як декоративну та пряну рослину.
Заготовляють корені восени. їх сушать у добре провітрюваних приміщеннях. Висушені корені швидко вбирають вологу і уражуються грибами, тому їх слід зберігати в сухому місці.