Маренка красильна (марена красильная)
Спеціалістів давно цікавило питання про таємницю виготовлення так званих вічних фарб — адже фрески художників Стародавнього Єгипту, створені кілька тисяч років тому, чудово збереглися до наших днів. Тим часом малюнки живописців епоху Відродження вже встигли потемніти.
Недавно група французьких вчених за допомогою рентгенівського проміння і хімічного аналізу розкрила таємницю художників Єгипту. Виявилося, що до складу фарб, якими вони користувалися, входила маренка красильна.
Це — багаторічна трав'яниста рослина з родини маренових (Rubiaceae) заввишки 60—130 см. Кореневище горизонтальне, коричневе, багатоголове, з вертикальним коренем. Стебла чотири, гранні, колючо-шорсткі, гіллясті, із загнутими назад шипами. Листки широколанцетні, кільчасті, біля основи звужені в короткий черешок, по краях і знизу колючо-шорсткі, загострені, тверді. Квітки дрібні, розміщені в пазухах розгалужених напівзонтиків. Віночки колосоподібні, жовтувато-зелені, п'ятироздільні. Плід червона ягода.
Цвіте в червні—липні, плоди достигають у середині вересня.
Росте в Південній Європі, Середземноморських країнах, Малій 1 Середній Азії, на Кавказі. 8 успіхом можна культивувати на півдні України.
Кореневище маренки красильної містить 5—б % оксиметилантрахінонів та руберитринову кислоту, яка складається із ксилази, глюкози і алізарину, а також пурпурин, галіозин, ксантопурпурин тощо.
Дослідженнями встановлено., що корені маренки красильної мають сечогінну і спазмолітичну дію, ефективні при лікуванні нирковокам'яної і жовчнокам'яної хвороб та подагри. Препарати з маренки сприяють .risovec.ru">розчиненню фосфатних ниркових каменів і виведенню фосфорнокислих, щавлевокислих й інших солей з організму.
В гомеопатії маренку застосовують при туберкульозі і рахіті. Хімічна промисловість виробляє з її коренів різні барвники (від рожевого до пурпурового кольору).
Для вирощування маренки грунт орють на зяб на глибину до 30 см. Перед сівбою переорюють, після чого культивують на глибину 6—8 см з наступним боронуванням. При розмноженні поділом кореневищ культивацію проводять на глибину 8—10 см.
Маренка — вимоглива щодо удобрення грунту культура. Тому під неї вносять 0,2 т/100 м органічних добрив, а також по 450 г азоту, 600 — фосфору і 600 г калію»
Норма висіву насіння становить 200 г/100 м2. Перед сівбою його обробляють гранозаном (0,2 г на 100 г насіння) або препаратом А® (0,32 г на 100 г).
На посівах першого року життя рослин зразу ж після появ** сходів проводять шарування, а протягом літа — прополювання міжрядь і 3—4 розпушення.
У рік сівби досягає 30 см висоти. 8 другого року життя всі рослини щороку цвітуть, але плодоносять нерегулярно.

На перехідних плантаціях восени видаляють рослинні рештки» З метою створення оптимальних умов для перезимівлі проводять підгортання, а взимку — снігозатримання.
Кореневища викопують на 2—3-й рік життя пізно восени або рано навесні до початку вегетації. Сировину сушать при температурі 5СГС або на горищі з доброю вентиляцією.