Мильнянка лікарська (мыльнянка лекарственная)
Saponaria officinalis L.
З середніх віків дійшли до нас відомості про мильнянку як лікарську рослину. В деяких країнах Західної Європи включена до фармакопеї.
Це — багаторічна трав'яниста рослина 30—60 см заввишки з родини гвоздикових (Caryophyllaceae). Кореневище розгалужене, повзуче. Стебло пряме, вгорі трохи розгалужене, гладеньке або дещо шорстке. Листки супротивні, видовжені або еліптичні. цілокраї. Квітки білі, великі, правильні, згруповані по 3—7 у кінцевих щіткоподібних суцвіттях на головному стеблі та гілках. Плід — довгаста яйцеподібна коробочка з чотирма зубцями на верхівці. Насіння численне, ниркоподібне.
Росте серед чагарників на галявинах, по узліссях, у садах і городах, засмічених місцях.
Лікарські властивості зумовлені наявністю в коренях і кореневищі сапонінів (до 5 %).
У народній медицині корені мильнянки застосовують усередину як сечогінний, потогінний, поліпшуючий обмін речовин засіб, при Хворобах печінки, нирок, селезінки та золотусі. Зовнішньо — при 3Убному болю, лишаях, екземах, фурункулах.
Використовують у різних галузях промисловості (харчовій, Фарбувальній, парфумерній тощо), а також для виробництва сурогатів мила, яке застосовують для відбілювання і миття шовку, вовни і тканин, які не можна мити звичайним лужним милом.
Розмножують насінням і вегетативно (поділом коренів) Насіння не потребує стратифікації. При весняній сівбі сходи з'являються на 10—15-й день.
Дворічні рослини починають вегетувати в квітні. Цвіте в липні плодоносить у вересні.
Корені висаджують на відстані 40 см один від одного з міжряддями 80—40 см. Вони добре вкорінюються і розростаються тому при необхідності їх можна використовувати для розмноження кожні два роки. Оскільки рослина не вибаглива до грунту, при бажанні можна створити чималу ділянку. Використовується для оформлення клумб і квітників»
Заготовляють корені рано навесні або восени. їх викопують, миють у холодній воді і сушать на відкритому повітрі.