М'ята перцева (мята перечная)
Mentha piperita L.
У дикому стані ніде не росте. Це — стара культурна рослина, виведена в Англії в XVII ст., можливо, шляхом схрещування диких видів м'яти водяної і зеленої, але остання, мабуть, також гібрид, одержаний з м'яти лісової і м'яти круглолистої. В Росії початок культивування м'яти (XVIII ст.) пов'язаний з діяльністю аптечних городів. Тепер її культивують у великій кількості і в Україні.
М'ята перцева — багаторічна трав’яниста рослина з родини губоцвітих [Lamiaceae (Labiatae)]. Кореневище стелиться і дає пагони. Стебло чотиригранне, галузисте, близько 0,5 м заввишки. В культурі найбільш відомі два різновиди: чорна м'ята з червоно-фіолетовими стеблами і жилками листка та біла м'ята із світло-зеленими стеблами і жилками. Листки супротивні, короткочерешкові. Квітки дрібні, червоно-фіолетові, розміщені кільцями, зближеними в густі колосоподібні суцвіття на верхівках стебла й гілок. Віночок зрослопелюстковий, лійкоподібний, дещо неправильний, з чотирма лопатями. Вся рослина дуже ароматна.
У листках і суцвіттях міститься ефірна олія (0,8—3,5 %). Її кількість залежить від умов розвитку рослини, часу збирання і сорту м'яти. Основними компонентами ефірної олії в ментол і ментон. Крім того, до її складу входять цинеол, ментофуран, тимол, карвакрол, сесквітерпеновий біциклічний вуглець, сесквітерпеновий кетон і сесквітерпенові спирти невстановленої будови. Ефірна олія має приємний прохолодний смак і тонкий бильний аромат.
Використовується дуже широко. В медичній практиці — як болезаспокійливе і для зубних полоскань. З олії одержують ментол, який міститься у багатьох лікарських препаратах як дезінфікуючий і протизапальний засіб. 25—30 % -ний розчин ментолу в ізовалеріаново-ментоловому ефірі (препарат валідол) застосовують при стенокардії.
Листки м'яти приписують для поліпшення травлення (у зборах), як жовчогінне, проти спазмів кишечнику і нудоти. Майже аналогічно використовується настойка м'яти.
Листя м'яти і ефірну олію застосовують у багатьох галузях харчової промисловості для ароматизації напоїв, соусів, кондитерських та лікеро-горілчаних виробів.
У нашій країні лікарською сировиною є листки. Свіжу квітучу траву використовують у гомеопатії.
Перцева м'ята майже не утворює насіння і тому розмножується вегетативно (поділом кореневища, стебел і навіть укорінення листків). Рослина дуже вимоглива до вологості і родючості грунту. Високий урожай вона дає при вирощуванні на низинних ділянках з неглибоким заляганням ґрунтових вод та родючими легкими грунтами. При стійкому та достатньому сніговому покриві витримує морози —18—30°С. В безсніжні морози вимерзає. У літні місяці оптимальна середньодобова температура для успішного росту м'яти становить 18—22°С. Часті дощі і висока температура повітря зумовлюють появу грибів, що призводить до зниження вмісту ефірної олії.
Під м'яту ділянку орють на зяб на глибину 25—27 см, одночасно вносять органічні добрива з розрахунку 300—400 кг/100 м . Рано навесні поле боронують і культивують.
Свіжі непророслі кореневища висаджують вручну квадратно-гніздовим (45 х 45 см) способом. Після садіння грунт прикочують» При появі бур'янів посіви 1—2 рази культивують на глибину 8-— 10 см.
М'яту збирають звичайно у липні—серпні в фазі бутонізації і початку цвітіння або дещо пізніше, при зацвітанні головних квіток.
Після відростання можливе повторне збирання (вересень).