Наперстянка великоквіткова (наперстянка крупноцветковая)
Digitalis grandiflora Mill.
Ця рослина в Ірландії була відома вже у V ст., В XI ст. у Німеччині її застосовували як засіб від водянки. Однак траплялися випадки отруєння через неправильне дозування, і наперстянку деякий час не використовували. Але в кінці XVIII ст. англійський лікар Уайзеринг знайшов в архівах померлої знахарки рецепт наперстянки для лікування складних захворювань серця і вирішив його вивчити. Через 10 років наукового дослідження (у 1785 р.) він увів цю рослину в наукову медицину.
Наперстянка великоквіткова — багаторічна трав'яниста рослина (40—120 см заввишки) з родини ранникових (Scrophulariaceae). Кореневище коротке, товсте. Стебло пряме, звичайно просте, залозистопухнасте. Прикореневі листки довгасто-ланцетні або ланцетні, нерівномірно-пилчасті або цілокраї, опушені, біля основи звужені в короткий черешок. Стеблові листки чергові, довгастоланцетні, сидячі. Квітки великі, пониклі, дещо неправильно зрослопелюсткові, зібрані в довгу однобічну китицю жовтого кольору. Плід — яйцеподібна залозиста пухнаста багатонасінна коробочка. Цвіте в червні—серпні.
Росте у змішаних та листяних лісах, на галявинах, серед Чагарників. Останнім часом вирощують також на квітниках, у затінених місцях парків і лісопарків. Поширена в північній частині Лісостепу, на Поліссі і в західних областях України.
Листки містять різні серцеві глікозиди, сапоніни, флавоноїди вітамін С та деякі інші речовини.
У науковій медицині препарати з листків наперстянки призначають при лікуванні складних порушень кровообміну (серцевій декомпенсації), гострій хронічній недостатності, порушенні ритму серцевих скорочень та інших хворобах серця.
Для вирощування наперстянки відводять ділянку, захищену від холодних північно-східних вітрів. Найкраще росте на легких суглинково супіщаних чорноземних грунтах, але не кислих. Перед сівбою ділянку перекопують на глибину 22—27 см. Розмножують як розсадою, вирощеною в парниках, так і насінням, яке висівають під зиму або рано навесні з міжряддями 60 см. Догляд за посівами полягає в багаторазовому розпушенні грунту, в прополюванні та внесенні добрив (0,2 т гною, 2 кг суперфосфату і 1 кг калійних солей на 100 м2).
Листки збирають два рази: першого року — в кінці літа і восени, другого — на початку цвітіння та після досягнення стандартних розмірів. Сушать їх зразу ж: у добру погоду — на горищах, у погану — в сушарках при температурі 40—60°Се