Первоцвіт весняний (первоцвет весенний)
Primula veris L.
Лікарські властивості цієї рослини були відомі ще стародавнім грекам. Вони вважали, що первоцвіт є цілющою квіткою Олімпу і що в ньому містяться ліки від усіх хвороб. У інших народів також існувало чимало легенд і повір'їв, пов'язаних з первоцвітом. Наприклад, німці вірили, що дівчина, яка першою у великодні свята знайде квітку, неодмінно того ж року вийде заміж. В Англії говорили, що трубчасто-дзвоникоподібні пониклі квітки служать притулком для казкових крихітних фей і гномів під час непогоди.
У давнину на Русі рослині приписували здатність виявляти заховані скарби. Вважали також, що трава має приворотну силу.
Первоцвіт здавна культивують як чудову декоративну рослину. В XVII—XVIII ст. він був одним з найулюбленіших садових квітів поряд з трояндами, ліліями і тюльпанами. В результаті гібридизації виведено кілька садових форм.
Це — багаторічна трав'яниста рослина з родини первоцвітих (Primulaceae). Кореневище невеличке, коротке, косе. Листки зморшкуваті, яйцеподібні, в нижній частині звужені у вузькокрилатий черешок, зібрані у прикореневу розетку. Квіткова стрілка заввишки від 10 до ЗО см з яскраво-жовтими трубчастими квітками. Цвіте з квітня до червня.
Росте на луках, серед чагарників, на лісових галявинах і в Розріджених лісах, біля доріг, на схилах.
Листки багаті на вітамін С (400—500 мг%), каротин, а корені містять сапоніни, глікозиди, сліди ефірної олії, вітаміни групи А.
У народній медицині листки використовують для лікування гіпо- і авітамінозів, корені ~~ при бронхіті, запаленні легень, ломоті, болях у суглобах, усіх хворобах сечових шляхів та нирок0 Застосовується у гомеопатії й ветеринарії.
З квіток первоцвіту шляхом зброджування з цукром або медом готують поживний прохолодний напій. Порошок з сухих товчених листків приймають при нестачі вітамінів в організмі, відсутності апетиту, хворобі ясен.
У деяких країнах Європи первоцвіт культивують як салатну рослину«.
Під час сінокосу квітки первоцвіту виділяють пилок, який, потрапляючи на слизові оболонки носа, рота, очей, викликає у деяких людей сінну хворобу, що належить до алергічних захворювань.
Первоцвіт весняний легко вирощувати на приусадібній ділянці» Якщо зібрати насіння (воно достигає у червні—липні) і посіяти восени у відкритий грунт, як це відбувається і в природних умовах, то наступної весни з'являться рясні сходи. При достатньому зволоженні сіянці протягом літа досягають розмірів дорослої рослини, тому восени їх доцільно розсадити. Як лікарську сировину листя збирають у фазі цвітіння, а кореневища — після вегетації. Останні миють у холодній воді і сушать при температурі 40—50°С.
Напровесні в Україні серед чагарників, на полянах лісистої місцевості з'являється ця рослина з пахощами меду. її ще називають баранчиками за хвилясту ка'р а кулеподібну поверхню молодих листків чи за схожість квіток з баранячими ріжками; божі ручки, ключі весни тощо. Однаково цінні також первоцвіт великочашечковий (P. macrocalyx Bumge) та первоцвіт звичайний (Р. vulgaris Huds.), або безстеблий.
Молоді листки надто багаті на вітамін С (5,9 %), то й небезпідставно первоцвіт називають вітамінним чемпіоном; крім того, у ньому містяться каротиноїди (провітамін А), токоферол (вітамін Е). Для задоволення добової норми потреби на вітамін С людині досить з'їсти 4—6 листочків первоцвіту.
У медицині використовуються листя, квітки і корені.
Первоцвіт весняний легко зростити в саду й на городі. Наступної осені рослини треба розсадити на постійне місцезростання. Достатньо 20—30 кущів первоцвіту, щоб забезпечити потребу сім'ї цим свіжим вітамінним харчем.