Перстач прямостоячий (лапчатка прямая)
Potentilla еrecta (L.) Натре.
У середні віки калган (народна назва перстачу) вважався одним з найкращих засобів для лікування дизентерії. Порошком з кореневищ чистили зуби, щоб запобігти захворюванням ясен і забезпечити білизну зубів.
На початку XX ст. перстач включено до вітчизняної фармакопеї.
Це — багаторічна трав'яниста рослина (15—50 см заввишки) з родини розових (Rosaceae). Кореневище товсте, коротке, бульбистопотовщене, дерев'янисте. Квітконосні стебла виходять з пазух прикореневих, зібраних у пучок листків. Стебла висхідні або прямостоячі, у верхній частині вилчасто-розгалужені, короткоопушені, листорозміщення чергове. Стеблові листки зелені, трійчасті, з великими парними прилистками, сидячі, з клиноподібно-видовженими надрізано-пилчастими догори листочками. Прикореневі листки 3—5-пальчасті, черешкові. Квітки на довгих квітконіжках, поодинокі (10—13 мм у діаметрі), правильні, з подвійною вільнопелюстковою оцвітиною. Чашечка з чотирма вузькими частками і підчашею, волосиста. Пелюсток чотири. Вони блідо—жовті, оберненояйцеподібні, виїмчасті, дещо довші від чашечки. Тичинок 15—20, маточок багато, зав'язь верхня. Плід складається з багатьох горішкоподібних сім'янок.
Росте в соснових та змішаних лісах, на лісових галявинах і суходільних луках, по краях боліт.
Кореневище містить дубильні речовини (до 14 %), глікозид терментилін, ефір, торментол, хінну і елагову кислоти, флобафени, віск, смоли, камедь, крохмаль.
У давнину перстач прямостоячий вживали при болях у шлунку, звідки й пішла назва калган, яка означає "кольки в шлунку".
У вигляді відвару та настойки кореневище використовують як в'яжучий засіб при запальних захворюваннях шлунково-кишкового тракту і порожнини рота. Крім того, відвар застосовують при внутрішніх кровотечах, зовнішньо — при опіках, кровоточивих ранах і виразках, мокрих екземах та деяких інших шкірних захворюваннях.
Розмножують насінням і вегетативно (поділом куща і кореневища). Корені висаджують восени або навесні на відстані 25—30 см один від одного у затінку. При сприятливих умовах ВОНИ швидко укорінюються і розвиваються. Через рік можна збирати врожай.
Насіння висівають також восени чи навесні на глибину 1— 1,5 см з міжряддями 25—ЗО см. Після появи сходів проводять розпушення міжрядь і видалення бур'янів. Цвіте у травні—червні. Плоди достигають у липні.
Кореневища викопують восени або навесні до появи прикореневих листків, ретельно миють, очищають від тонких ниткоподібних додаткових коренів і сушать у сушарках, в добре провітрюваних приміщеннях чи на відкритому повітрі.