Плаун булавовидний (плаун булавовидный)
Був час, коли нашу планету вкривали величезні лісові масиви з гігантських (до 30 м заввишки) плаунових дерев — лепідендронів. їх потомки нині — низькорослі трав'янисті рослини, що стеляться по землі, спори яких дуже ціняться в різних галузях промисловості.
Плаун булавовидний — багаторічна вічнозелена трав'яниста рослина з родини плаунових (Lycopodiaceae). Стебло повзуче, з висхідними рівновилчасто розгалуженими гілками, густо вкритими вузьким, лінійно-ланцетним, косо вгору спрямованим листям, що закінчується білою щіточкою. Спороносні гілки переходять у довгу вилчасторозгалужену ніжку, яка несе 2 (рідше 3—5) довгих циліндричних спороносних колоски. Спори достигають у липні— серпні.
Росте в лісах і на пісках. Зустрічається у Карпатах, на Поліссі, в північній частині Лісостепу.
Спори плауна — дрібненький, блідо-жовтий, жирний на дотик порошок. Вони містять до 50 % жирної невисихаючої олії, яка складається з гліцеридів олеїнової, стеаринової і діоксистеаринової кислот. Виявлено також гідрокофейну кислоту і протеїни.
У медичній практиці застосовують як дитячу присипку та для виготовлення пілюль. У народній медицині спори і надземну частину вживають при захворюваннях печінки, дихальних шляхів, для присипання ран та при лікуванні сечового міхура.
Розмножується дуже легко, для чого його пересаджують у зволожене і затінене місце. Декоративна рослина.
Спороносні колоски плауна збирають починаючи з кінця липня» коли вони достигнуть і набудуть жовтого кольору, і до початку осені» В суху погоду спори навіть при найменшому дотику обсипаються, тому колоски слід збирати рано вранці або у вологу погоду. При збиранні можна використовувати ножиці, до нижнього леза яких припаяна металева коробка, а до верхнього — її кришка. Сушать колоски у звичайних печах при температурі 35—50°С, а також у кімнатах або інших теплих приміщеннях, підклавши чисту підстилку. Після сушіння колоски просівають крізь густе волосяне або шовкове сито, щоб відокремити спори.