Родіола рожева (родиола розовая)
Rhodiola rosea L.
Протягом більш як чотирьох сторіч кореневище родіоли рожевої було одним з найпопулярніших тонізуючо-стимулюючих засобів народної медицини. Згодом його використовували у вигляді настойки на горілці як засіб, що підвищує працездатність, знімає втому, особливо при занепаді сил у старшому віці. Крім того, настойку вживали при діабеті, анемії, хворобах печінки та шлунка, зубних болях тощо.
Це — багаторічна з дерев'янистим стрижнем, вкритим скупченими лусковидними листками, часто майже редукованими, рослина від 10 до 40 см заввишки з родини товстолистих (Grassulaceae). Стеблові листки чергові; еліптичні або ланцетні, від середини або у верхній третині зубчасті. Суцвіття щитковидні. Квітки одностатеві, 4—5-членні, жовті або зеленуваті, у жіночих пелюстки часто недорозвинуті. Цвіте з червня по серпень. Після відцвітання утворюються плодики — листянки з коротким носиком, спрямованим догори. Вони набувають красивого червоного забарвлення. Кореневище товсте, вузлувате, неправильної форми, з кількома тонкими коренями. Іноді воно досягає 15 см у діаметрі і маси майже 1 кг. Зовні кореневище бурувате або ж кольору бронзи чи старовинної позолоти з своєрідним перламутровим блиском. Від цього і пішла дивна, на перший погляд, народна назва цієї рослини — золотий корінь.
Росте в альпійському поясі Українських Карпат на хребтах Свидовець, Чорногора, зрідка на високогірних кам'янистих розсипах, задернілих вологих виступах скель, альпійських луках, подекуди серед субальпійського криволісся, по берегах гірських потоків і струмків.
На зрізі кореневище біле або жовтувате, при сушінні набуває рожевого кольору. Смак — гірко-в'яжу чий. Свіжий зріз або розлам кореня має запах троянд. Саме з цим пов'язана латинська назва роду. Родіола рожева — поліморфний, тобто мінливий, вид. У його межах ботаніки розрізняють щонайменше 10 підвидів та кілька різновидів.
Вважають, що основною діючою речовиною родіоли є глікозид салідрозид, або родіолозид. У кореневищі містяться дубильні речовини, флаваноїдні глікозиди, ефірні олії, органічні кислоти (галова, щавлева, янтарна, лимонна, яблучна), крохмаль тощо.
Спиртову настойку золотого кореня в народі вживають як стимулююче, для поліпшення слуху, при перевтомі, неврозах, артеріальній гіпертонії.
З 1966 р. офіційно дозволений для використання очищений екстракт кореневищ родіоли рожевої на 40%—ному спирті. За властивостями він схожий на женьшень і підвищує опірність організму різноманітним несприятливим явищам (тобто належить до рослинних стимуляторів).
Як показали дослідження, в Карпатах родіола рожева стала рідкісною рослиною, кількість місць зростання якої дедалі скорочується, Тому вона потребує ретельної охорони.
Родіолу з успіхом можна вирощувати у відкритому грунті на присадибних ділянках. Особливо добре росте на зволожених штучно створених кам'янистих гірках. Розмножується насінням і поділом кореневища. Другий спосіб — простіший. Корені для культивування викопують восени або навесні і висаджують у дещо затінене місце на відстані 25—30 см один від одного. Догляд полягає в розпушенні грунту та видаленні бур'янів. Вже на другий рік можна збирати урожай.
Корені викопують восени. їх очищають від землі і сушать при температурі 40—50°С або в добре провітрюваних приміщеннях.