Фенхель звичайний (фенхель обыкновенный)
Foeniculum vulgare Mill.
Рослина була добре відома стародавнім єгиптянам. Часто на неї посилалися грецькі і арабські автори. В історії медицини згадується про одного англійського лікаря XVIII ст., який за допомогою фенхелю з успіхом лікував хворих від печінкових і ниркових каменів.
Це — багаторічна трав'яниста рослина з родини зонтичних (Аріасеае). В Україні культивується як дворічна. Стебло пряме, округле, голе, всередині губчасте, блакитнувато-зелене. Нижні листки черешкові, з довгою піхвою, верхні — від тричі- до багатогіеристих, майже сидячі. Квітки зібрані в складні зонтики. Плід голий, 5,5—7 мм завдовжки і 3—4 мм в діаметрі, коричнево-зелений або сіро-зелений, з десятьма поздовжньо-тупими ребрами.
У дикому стані росте по берегах Середземного моря і на Кавказі. Культивують його у південно-західній частині України та Краснодарському краї.
Плоди містять ефірну олію (3—6 %), основним компонентом якої є анетол, також жирну олію. Наукова і народна медицина використовує їх від кашлю, як вітрогінне і стимулятор травлення. 8 ефірної олії виготовляють кропну воду. Застосовують як прянощі в консервній промисловості, а також у ветеринарії.
У деяких країнах культивується як ефіроолійна і лікарська рослина.
Під фенхель відводять кращі грунти — чорноземи і вапняково- суглинкові. Сіють його рано навесні на глибину 1—1,5 см з міжряддям 30—35 см. Сходи з'являються на 10—20-й день. Під час вегетаційного періоду слід дбати, щоб ділянка була чистою від бур'янів. У перший рік життя цвіте в липні—серпні. Достигає у вересні.
Плоди збирають, коли вони побуріють. Спочатку вручну зрізують середні зонтики. Через кілька днів рослину скошують, зв'язують у снопики, просушують і обмолочують.